Апеляційний суд захистив права військовослужбовця в кредитних правовідносинах

Апеляційний суд захистив права військовослужбовця в кредитних правовідносинах

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Івано-Франківського апеляційного суду розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника військовослужбовця на рішення Тисменицького районного суду, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з повернення боргів (позивач) до військовослужбовця (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням суду першої інстанції задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення за договорами позики з відповідача суми заборгованості, яка складається з основної суми боргу та відсотків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача сум заборгованості за відсотками, його представник подав апеляційну скаргу.

Колегія апеляційного суду встановила, що відповідач з 2010 року і по даний час є військовослужбовцем Збройних сил України та виконував і виконує завдання із забезпечення національної безпеки та оборони, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням.

В період виконання умов кредитних договорів, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, чого судом першої інстанції враховано не було.

Враховуючи вищенаведені обставини та наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що та обставина, що позивач не знав і нараховував заборгованість включно зі всіма складовими, а суд першої інстанції також ухвалював рішення, не маючи даних про вказані обставини, не спростовують права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги представника відповідача-військовослужбовця обґрунтованими, а тому рішення суду в частині стягнення з відповідача відсотків скасувала і ухвалила в цій частині нове рішення про відмову позивачу у задоволенні цієї частини його вимог.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/122112361

ДОВІДКА

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.