Судова влада України
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Платіжні реквізити
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Інша інформація про суд
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Результати розгляду справ
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Публікації в ЗМІ
Технічна підтримка
Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство

Офiцiйне представництво Президента України
Верховна Рада України
Урядовий портал
Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Аналіз стану здійснення судочинства місцевими судами Івано-Франківської області по розгляду цивільних справ у 2009 році

План

I.  Розгляд судами цивільних справ

1.1.     Розгляд заяв про видачу судових наказів

1.2.     Розгляд справ позовного провадження

1.3.     Розгляд справ окремого провадження

1.4.     Розгляд заяв про перегляд рішень, ухвал суду у зв'язку з ново виявленими обставинами

1.5.     Розгляд клопотань, заяв, подань у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

1.6.     Розгляд скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби

1.7. Розгляд клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні

1.8. Судові витрати та розгляд заяв про відновлення втраченого провадження

II. Оперативність розгляду судами справ

III.  Апеляційний перегляд судових рішень місцевих судів у цивільних
справах

III.1. Статистичний аналіз судових рішень в апеляційній інстанції

III.2.Результати перегляду рішень судів

III.3.Результати перегляду ухвал

IV. Надання методичної допомоги місцевим судам

V. Аналіз причин скасування судових рішень

VI. Висновки та пропозиції

І. Розгляд судами цивільних справ

1.1.  Розгляд заяв про видачу судових наказів

Відповідно до даних статистичних звітів Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за 2009 рік в суди першої інстанції надійшло 20923 заяв про видачу судового наказу.

На початок та кінець звітного періоду у залишку було 14 нерозглянутих заява про видачу судового наказу, на вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, з них 3 заяви залишено без руху і надано термін для усунення недоліків. Розглянуто 20 959 заяв, що становить 99,96 % від усіх, що перебували в провадженні судів. З них: Відмовлено в прийнятті - 232 заяв, в тому числі - 188 заяв в зв’язку з тим, що було заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 ЦПК України, 39 - оскільки із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Повернуто заявникові 630 заяв, видано судових наказів - 20 097, в тому числі із порушенням строків, встановлених ЦПК України - 40.

Пред’явлено до стягнення - 195 544 080 грн., підлягало стягненню - (грошові кошти та вартість майна) 191 339 766 грн.

За звітний період подано заяв про скасування судового наказу - 1193, розглянуто усі 1192 заяв. В тому числі відмовлено у прийнятті заяви - 6, залишено заяв без розгляду - 7, скасовано судовий наказ - 1179, з порушенням строків , встановлених ЦПК України -28.

Сума грошових коштів та вартість майна, щодо яких було подано заяви про скасування судового наказу становила - 18 570 183 грн., що не підлягає стягненню -14 104 691 грн. З них : розглянуто і скасовано судовий наказ, виданий на заявлену вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати - 47 заяв, на суму 72 618 грн.

В залишку на кінець 2009 року 1 заява про скасування судового наказу .

1.2.   Розгляд справ позовного провадження

1.2.1. Провадження позовних заяв

Відповідно до даних статистичних звітів ТУ Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області 2009 рік в суди першої інстанції надійшло 20 418 позовних заяв, у залишку на початок звітного періоду було 453 позовні заяви.

За 2009 рік розглянуто 20 803 позовних заяв, в тому числі:

повернуто позовних заяв - 1317;

З них: в зв'язку з не усуненням недоліків - 1053,

надходженням заяви про повернення позову - 162.

Суддями місцевих судів відкрито провадження у 19 344 справах. Відмовлено у відкритті провадження - 142 справи.

Розглянуто позовних заяв понад 10 днів, з дня надходження до суду - 39.

Кількість позовних заяв, щодо яких у звітному періоді не вирішено питання про їх прийняття - 68, в тому числі залишено без руху та надано строк на усунення недоліків -39.

1.2.2. Розгляд справ позовного провадження

Відповідно до даних статистичних звітів ТУ Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за 2009 рік в суди першої інстанції надійшло 19 576 цивільних справ позовного провадження, що на 9111 справ або на 53% більше, ніж за минулий 2007рік (10278).

На початок звітного періоду у залишку було 3483 нерозглянуті цивільні справи.

Таким чином в провадженні місцевих судів області в цей період знаходилось 23 059 цивільних справ позовного провадження.

За 2009 рік розглянуто 17 947 цивільні справи, з ухваленням рішення   13 995 справ, з них:

  • заочного - 3 340;
  • із задоволенням позову - 13 291.

Закрито провадження по 1 051 справах .

Передано в інші суди - 60 справи;

п/п

Категорії

Надійшло

Залишок на початок звітного періоду

1.

Спори про право власності та інші речові права

1741

456

2.

Про право інтелектуальної власності

7

0

3.

Спори, що виникають із договорів

5916

857

4.

Спори про не договірні зобов’язання

862

329

 

5.

Спори про спадкове право

1738

217

6.

Спори, що виникають із житлових правовідносин

686

110

7.

 

Спори про захист честі, гідності та ділової репутації

61

44

8.

Спори, що виникають із земельних правовідносин

484

198

9.

Спори, що виникають із сімейних правовідносин

7293

1028

10.

Спори, що виникають із трудових правовідносин

536

167

11.

Спори, пов'язані із застосуванням Закону України: «Про захист прав споживачів»

53

16

 

За 2009 рік місцевими судами постановлено всього 9 окремих ухвали у цивільних справах.

1.3. Розгляд заяв та справ окремого провадження

Відповідно до даних статистичних звітів ТУ Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області за 2009 рік в суди першої інстанції надійшло 1668 заяв окремого провадження.

На початок звітного періоду у залишку було 23 нерозглянутих заяв, щодо яких не вирішено питання про їх прийняття.

Розглянуто усього 1674 заява, з них:

-                     65 заяви - повернуто, із них 53 заяв в зв’язку з не усуненням недоліків, 12 - в зв'язку з поданням заяви про повернення заяви.

-                     1591 заяв - відкрито провадження у справі,

-                     18 заяви - відмовлено у відкритті провадження.

На кінець звітного періоду в залишку перебувало 17 заяв, щодо яких не вирішено питання про їх прийняття, в тому числі 2 заяви залишено без руху.

Розгляд справ окремого провадження.

В провадженні судів області у 2009 році перебувало 1692 справи окремого провадження, з них кількість справ, що надійшла у звітному періоді - 1596, залишок нерозглянутих справ окремого провадження становив 96 справ.

За 2009 рік розглянуто 1571 справ окремого провадження, у тому числі:

-          з ухваленням рішення 1467 справ, з них - із задоволенням заяви - 1433 справи;

-          закрито провадження по 11 справах;

-          розглянуто із залишенням заяви без розгляду - 92 справи;

-          розглянуто із порушенням термінів призначення справ до розгляду - 24, термінів розгляду справи – 14:

-          залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 121 справ, з них зупинено провадження у 30 справах.

Нерозглянутих справ у термін понад три місяці(без урахування справ, провадження у яких зупинено) не було.

По 502 справах окремого провадження приймали участь народні засідателі.

Усиновлено дітей - 102, усиновлено дітей іноземними громадянами -17.

1.4. Розгляд заяв про перегляд рішень, ухвал суду у зв'язку з ново виявленими обставинами

У 2009 році у місцеві суди області   надійшло 87 заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, у залишку за минулий період - 19 заяв, повернуто заявникам - 4 заяви.

Розглянуто місцевими судами усього 85 заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами , у тому числі:

·                    Залишено без задоволення -58 заяв,

·                    Задоволено - 27 заяв, з них: скасовано 26 рішень, 1 ухвала.

Залишок нерозглянутих заяв на кінець звітного періоду становив - 17.

Єдиною підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (по всіх справах).

1.5.       Розгляд клопотань, заяв, подань у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Залишок нерозглянутих клопотань, заяв, подань на початок 2009 року становив - 40, надійшло в суди першої інстанції - 1001 , повернуто - 159 клопотань, заяв.

Розглянуто усього за звітний період - 806 , з них 593 - задоволено;

З порушенням строків, встановлених ЦПК України (10-денного строку)  розглянуто 16 справ, залишок нерозглянутих становив - 76 справ.

1.6.       Розгляд скарг на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби

Залишок нерозглянутих скарг на початок 2009 року становив - 12, надійшло в суди першої інстанції - 130 .

Залишено без розгляду -52 скарги

Розглянуто місцевими судами за 2009 рік - усього 66 скарг , з них 23 - задоволено;

З порушенням строків, встановлених ЦПК України за статистичними даними справи - 7, залишок нерозглянутих становив - 24.

1.7. Розгляд клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні

В 2009 році в місцеві суди області надійшло 27 клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні, залишок становив - 4. Залишено без розгляду - 5 клопотань.

Розглянуто за звітний період 24 клопотань, з яких 5 задоволено.

Залишок нерозглянутих клопотань на кінець звітного періоду становив - 2.

1.8. Судові витрати та розгляд заяв про відновлення втраченого провадження

За 2009 рік сума судового збору, що сплачена добровільно, становить усього 4 261 299 грн., в тому числі:

По справах наказного провадження - 373 062 грн.

По справах позовного провадження - 3 831 823 грн.

По справах окремого провадження - 56 414 грн.

Сума судового збору, що підлягає поверненню за судовим рішенням - 488 469 грн. Присуджена до стягнення у звітному періоді - 631 494 грн.

Сума судового збору, що не сплачена, внаслідок звільнення від сплати становить 273 172 грн.

Крім того, сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ, що сплачена добровільно, становить усього 2 022 389 грн., в тому числі:

-                     По справах наказного провадження - 324 293 грн.

-                     По справах позовного провадження - 1 693 648 грн.

-                     По справах окремого провадження - 24 448 грн.

Сума витрат на ІТЗ, що підлягає поверненню за судовим рішенням - 288 968 грн. Присуджено до стягнення у звітному періоді витрат на ІТЗ 303 181 гри. Сума цих витрат, що не сплачена, внаслідок звільнення від оплати, становить  16 398 грн.

Надійшло у звітному періоді 4 заяви про відновлення втраченого провадження, по яких було відкрито провадження. Закінчено провадження в 2 справі, в тому числі закрито розгляд по 2 провадженню. В залишку перебуває 2 справи, за якою відкрито провадження.

II. Оперативність розгляду судами цивільних справ

За статистичними даними ТУ ДСА в Івано-Франківській області залишок на кінець звітного періоду нерозглянутих справ позовного провадження, у яких провадження не закінчено    і розгляд яких на кінець звітного періоду відкладено без врахування справ, провадження у яких зупинено, складає - 3 360, з них відкладення у зв'язку з неявкою однієї з сторін, або будь-кого з інших учасників процесу - 2474, неявкою свідка 109. у зв'язку з неявкою представника -188, з них у зв'язку з неявкою адвоката - 12, інших учасників процесу -107, з інших підстав - 413.

З них не розглянуто в строки понад шість місяців до одного року - 674 справи, понад один рік до двох не розглянуто 281 справи, понад 2 роки - 80 справ.

Розглянуто заяв про забезпечення позову - 314, повернуто заяв – 38.

Залишок нерозглянутих заяв на кінець звітного періоду становить -11.

Розглянуто заяв про перегляд заочного рішення - 290, скасовано 172 заочних рішення. Залишок нерозглянутих заяв на кінець звітного періоду - 54.

Ш.Апеляційний перегляд рішень та ухвал суддів місцевих судів у справах в порядку цивільного судочинства

III.І. Статистичний аналіз

У провадженні судової палати у цивільних справах апеляційного суду у 2009 році перебувало 1949 цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення та ухвали місцевих судів, що на 136 справ або на 7,5% більше (1813), ніж за минулий рік.

Залишок на початок звітного періоду (на 01.01.2009 року) становив 123 справи, (на 1.01.2008 року – 149 справ).

Надійшло справ за апеляційними скаргами у 2009 році 1826 справ (1664 справи), що на 162 справи, або на 9,7% більше, ніж за 2008 рік.

Прийнято до апеляційного розгляду 1763 справи (1447), що на 316 справ, або на 21,8% (4,6 %) більше, ніж за 2008 рік.

З них 367 справ за апеляційними скаргами на ухвали суду, що на 1,4 % менше, ніж у 2008 році (372).

Відповідно до вимог ст.ст. 73, 294 ч. 3 ЦПК України ухвалами суддів залишено без розгляду 190 апеляційних скарг, поданих з пропуском встановленого строку на оскарження судового рішення.

Повернуто 179 справ, в тому числі в зв'язку з відкликанням апеляційної скарги (ч.2 ст.300 ЦПК України) - 70.

У 2009 році закінчено апеляційне провадження у справах 1442 справах (1381) за апеляційними скаргами, або 81,8% (93,5 %) від усіх справ, прийнятих до розгляду апеляційного суду - 1763.

В залишку станом на 25 грудня 2009 року перебувало 138 справ, або 7,8% (6,5%) від тих, що прийняті до розгляду апеляційним судом у звітному періоді - 1763, що на 15 справ менше, ніж у залишку минулого звітного періоду(123). При цьому слід зазначити, що 116 справ з апеляційними скаргами на судові рішення поступили до апеляційного суду в період зі  по 29 грудня 2009 року і в силу встановлених законом процесуальних строків їх розгляд не міг бути закінчений у 2009 році.

Якість розгляду справ

Відповідно до вимог ч.2 ст. 296 ЦПК України суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскарження , або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом із справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

З порушенням строків, передбачених ч.2 ст. 296 ЦПК України було надіслано місцевими судами 1035 справ, що становить 56,7% (42,5%) від усіх справ, що надійшли за 2009 рік. Слід зазначити, що в порівнянні з минулим роком цей показник збільшився на 14,2%, що свідчить про неналежну організацію роботи голів судів першої інстанції щодо направлення апеляційних скарг зі справами до апеляційного суду.

Найбільше помилок місцевими судами було допущено при розгляді таких категорій справ:

          спори про право приватної власності-скасовано 22 рішення, або 43,1 % від

кількості рішень у справах цієї категорії, що перевірялися в апеляційному порядку;

        спори, що виникають із договорів - скасовано 27 рішень, або 32,5 %;

        спори про відшкодування шкоди по не договірних зобов'язаннях - скасовано 25 рішень, або 29,1%;

        спори, що виникають із земельних відносин - скасовано 33 рішення, або 40,24 %;

        спори, що виникають із житлових правовідносин - скасовано 16 рішень, або 29,1%;

        спори, що виникають із трудових правовідносин - скасовано 17 рішень, або 44,7%;

          спори про спадкове право - скасовано 13 рішень, або 35,1%;

          справи окремого провадження - скасовано 6 рішень, або 66,5 % від переглянутих в

апеляційному порядку справ цієї категорії, з них 5 по справах про встановлення

фактів, що мають юридичне значення.

Колегіями суддів в апеляційному порядку переглянуто:

1025 цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення місцевих судів, що на 15 справ, або 1,44% менше, ніж у 2008 році (1040).

405 цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали місцевих судів, що на 33 справи (372), або на 8,9% більше, ніж у 2008 році.

Апеляційні скарги задоволено із скасуванням судових рішень по 548 справах, в тому числі по перегляду рішень судів :по 410 справах ( 356 скасовано та 54 змінено) та по перегляду ухвал судів : 138 (136 скасовано та 2 змінено). Питома вага справ, у яких апеляційні скарги задоволені, від кількості справ, що перебували на розгляді апеляційного суду становить 31,08% (39,06%) тобто в порівнянні з 2008 роком цей показник зменшився на 7,98%.

Рішення судів скасовані із закриттям апеляційного провадження у справі - по 21 справах (46), в тому числі в зв'язку не підляганням розгляду справи в порядку цивільного судочинства - по 18 (32) справах, з укладенням мирової угоди, яка визнана судом - не було, тобто майже вдвоє зменшилась кількість рішень, скасованих із закриттям провадження в справі.

У зв'язку з нововиявленими обставинами на розгляді у суддів судової палати перебувало 6 (15) заяв, які надійшли за звітний період, з них розглянуто із постановленням ухвал:

-                     про задоволення заяви та скасування судового рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами - 1 справа (3),

-                     про відмову в задоволенні заяв по 2 справах.

-                     повернуто заявнику - 1 заява.

Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

III.2. Результати перегляду рішень місцевих судів.

В апеляційному порядку було скасовано 356 рішення місцевих судів у цивільних справах, або 34,03 % від розглянутих (1025), що на 106 рішень, або 4,97% більше, ніж за минулий рік, змінено 54 рішення місцевих судів, що на 11 рішень більше, ніж у 2008 році (43).

Апеляційні скарги відхилено і залишено рішення без змін по 615 (643) справах, тобто відповідно 65,97% (61,82%) від розглянутих (1025). Тобто залишено без змін більший відсоток оскаржених рішень, ніж у минулому році, а саме на 4,15%.

Кількість ухвалених в апеляційному порядку нових рішень по суті позовних вимог складає 185 (194) , що становить 51,9% (54,8 % )від усіх скасованих рішень( 356). та порівняно з 2008 роком - (194 ухвалені нові рішення,від 354 скасованих, що годі становило 54,8%) кількість ухвалених нових рішень зменшилася на 9 одиниць або на 4,6%.

Скасовано 148 (111) рішень місцевих судів із направленням справи на новий розгляд, що становить 41,5% (31,3 %) від усіх скасованих (356), та порівняно з минулим роком (68 рішень, 27,4%) збільшилась на 43 одиниці, або на 3,9 %.

Причинами скасування рішень з направленням справи на новий розгляд, відповідно до ст.. 311 ЦПК України, були :

·                    вирішення судом питань про права й обов’язки осіб, які не брали участь в справі - 90 (61) справ, 60,8% (54,95%);

·                    розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь в  справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання 28 (32) справ (18,9% (28,82%);

·                    розгляд судом не всіх вимог, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції - 30 (16) справ 20,3% (14,41%).

Збільшилась на 5,92 % кількість скасованих рішень з підстав від усіх скасованих із направленням справи на новий судовий розгляд - з підстав розгляду судом не всіх вимог, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, та зменшилась на 9,92% кількість - за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь в справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Із залишенням заяви без розгляду скасовано 2 рішення місцевих судів.

Із загальної кількості оскаржених рішень половину і більше рішень скасовано та змінено таким судам:

-                     Болехівський міський суд -26 справ розглянуто, з них: 15 рішень скасовано, 1 змінено;

-                     Рогатинський районний суд- 15 справи розглянуто, з них: 8 рішень скасовано, 1 змінено;

-                     Рожнятівський районний суд- 10 розглянуто, з них 5 рішень скасовано, 1 змінено;

-                     Косівський районний суд -100 справи розглянуто, з них 42 рішення скасовано, 2 змінено;

-                     Галицький районний суд - 39 справ розглянуто, з них 17 рішень скасовано, 3 змінено;

-                     Долинський районний суд - 38 справ розглянуто, з них 15 рішень скасовано, 1 змінено;

Результати решти судів по якості розгляду справ наступні:

-                     Івано-Франківський міський суд - 297 справ розглянуто, з них 103 рішень скасовано, 14 змінено;

-                     Калуський міськрайонний суд -101 справа розглянуто, з них 25 рішень скасовано, 6 змінено;

-                     Надвірнянський районний суд - 55 справи розглянуто, з них 20 рішень скасовано, 2 змінено;

-                     Снятинський районний суд - 55 справи розглянуто, з них18 рішень скасовано, 2 змінено;

-                     Тисменицький районний суд - 59 справи розглянуто, з них 16 рішень скасовано, 5 змінено;

-                     Тлумацький районний суд -18 справи розглянуто, з них 7 рішень скасовано, 1 змінено;

-                     Коломийський міськрайонний суд - 89 справи розглянуто, з них 29 рішень скасовано, 4 змінено;

-                     Верховинський районний суд - 24 справи розглянуто, з них 10 рішень скасовано, 2 змінено;

-                     Городенківський районний суд - 23 справ розглянуто,з них: 8 рішень скасовано, 2 змінено;

-                     Богородчанський районний суд - 28 справ розглянуто, з них 6 рішень скасовано, З змінено;

-                     Яремчанський міський суд -25 справ розглянуто, з них 8 рішення скасовано;

III.3. Результати перегляду ухвал місцевих судів.

Усього в 2009 році переглянуто 405 ухвал місцевих судів. Відхилено апеляційні скарги та залишено без змін - 267 ухвал. Скасовано 136 ухвал місцевих судів, ідо становить 33,6 % від загальної кількості розглянутих 405 , що на 7% менше, ніж у 2008 році (40,66 %), також змінено 2 ухвали ( в 2008 році - 4).

Апеляційні скарги відхилено і залишено ухвали без змін по 267 справах, тобто 65,9% , що на 7,8% більше, ніж у минулому році (58,13 %) від загальної кількості розглянутих.

Постановлено нових ухвал (вирішено питання по суті) - у 23 справах, що становить 16,9 % від усіх скасованих(135), що на 1,6% менше, ніж в 2008 році(18,5%), по 78,6%  справ, в яких ухвали були скасовані, передано питання на новий розгляд суду першої інстанції( у 2008 році) .

В тому числі усього переглянуто 6 ухвал місцевих судів про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або його скасування, відхилено апеляційну скаргу по 1 справі, скасовано 5 ухвал, в тому числі передано питання на новий судовий розгляд - 3, постановлено 2 нові ухвали(вирішено питання по суті).

За результатами розгляду апеляційних скарг на судові рішення місцевих судів було постановлено 6 окремих ухвал. В тому числі 2 окремі ухвали на стосовно роботи місцевих судів, за результатами перегляду судових рішень.

Окремі ухвали стосувались виявлених при апеляційному розгляді справ порушень законодавства та упущень в роботі посадових осіб органів місцевого самоврядування та приватного нотаріуса, що привели до порушень прав громадян.

Апеляційним судом було постановлено 3 ухвали про визначення підсудності.

ІV. Надання методичної допомоги

З метою покращення ефективності здійснення судочинства у місцевих судах області для забезпечення однакового та правильного застосування судами чинного законодавства суддями судової палати у 2009 році на виконання плану роботи апеляційного суду та відповідно до завдання Верховного Суду України було проведено 14 аналізів та узагальнень судової практики місцевих судів області.

За 2009 рік суддями палати у цивільних справах проведено такі узагальнення та аналізи:

1.                                    узагальнення судової практики щодо скасування рішень суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд за 2008 рік - суддя Вакарук В.М.

2.                 узагальнення судової практики розгляду місцевими судами області цивільних справ за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної  виконавчої  служби та справ за заявами (поданнями)державних виконавців або сторони про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення - суддя Проскурніцький П.І.

3.                                    узагальнення судової практики дотримання місцевими судами області вимог цивільно-процесуального законодавства у цивільних справах, провадження у яких було зупинено в зв'язку з призначенням судових експертиз за 2008 рік - суддя Ясеновенко Л.В.

4.                                    аналіз дотримання суддями місцевих судів вимог цивільно-процесуального законодавства щодо строків розгляду справ - суддя Горблянський Я.Д.

5.                                    узагальнення судової практики розгляду місцевими судами області справ про самочинне будівництво - суддя Мелінишин Г.П.

6.                                    узагальнення судової практики розгляду місцевими судами клопотань про визнання та виконання на території України рішень іноземних судів - суддя Павлишина А.Т.

7.                                    узагальнення судової практики по розгляду судами справ про розкриття інформації, що містить банківську таємницю у 2008 році - суддя Шишко А.І.

8.                                    узагальнення практики розгляду судами справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності - суддя Матківський Р.Й.

9.                                    узагальнення судової практики щодо розгляду цивільних справ про поділ майна подружжя - суддя Фединяк В.Д.

10.                             узагальнення практики розгляду справ за позовами банків про стягнення коштів по кредитних договорах - суддя Бойчук І.В.

11.                             узагальнення судової практики по розгляду судами Івано-Франківської області справ за позовами прокурора в інтересах громадянина або держави - суддя Меленко О.Є.

12.             узагальнення судової практики по розгляду цивільних справ
за позовами фізичних осіб до банків про виконання договорів
банківського вкладу - суддя Бідочко Н.П.

13.             узагальнення судової практики щодо примусової  госпіталізацію у психіатричний заклад чи протитуберкульозний диспансер суддя Девляшевський В.А.

14.             аналіз застосування судами області чинного законодавства при визначенні підсудності   справ загальним, адміністративним і господарським судам - суддя Стефанів Н.С.

Узагальнення та аналізи були предметом обговорення на нарадах суддів апеляційного суду.

Однак слід зазначити, що при проведенні узагальнень судової практики, суддям необхідно більше уваги приділяти аналізу діючого законодавства, помилок норм матеріального та процесуального права, допущених суддями місцевих судів.

В зв'язку з тим, що навчальні семінари для суддів області в другому півріччі 2009 року не проводились, судді апеляційного суду не мали можливості виступити з матеріалами усіх узагальнень перед суддями місцевих судів.

З метою підвищення оперативності та якості розгляду справ суддями місцевих судів, судді апеляційного суду спільно з представниками територіального управління
Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області аналізували стан здійснення судочинства в місцевих судах, судді судової палати у цивільних справах планово надавали їм методичну допомогу. Упродовж року з участю суддів судової палати аналізувався стан здійснення судочинства в   місцевих судах . За наслідками було складено відповідні довідки, які були предметом обговорення на засіданнях президії апеляційного суду.

Упродовж року з участю суддів судової палати стан здійснення судочинства аналізувався в таких місцевих судах:

·                    Коломийському міськрайонному суді - судді Мелінишин Г.П.,

·                    Косівському районному суді - судді Вакарук В.М., Меленко О.Є.

·                    Тлумацькому районному суді - суддя Беркій О.ІО.

·                    Долинському районному суді - судді Горблянський .Д., Пнівчук О.В.

·                    Болехівському міському суді - суддя Ясеновенко Л.В.

·                    Калуському міськрайонному суді - судді Фединяк В.Д., Проскурніцький II.І.

За наслідками було складено відповідні довідки, які були предметом обговорення на засіданнях президії апеляційного суду.

Методичну допомогу суддям місцевих судів області надали судді Гвоздик П.О., Кукурудз Б.І, Стефанів Н.С., Бойчук І.В., Горблянський Я.Д., Вакарук В.М., Матківський Р.Й., Шишко А.І., Проскурніцький П.І., Ясеновенко Л.В., Меленко О.Є., Павлишина А.Т.

З метою підвищення контролю за дотриманням суддями місцевих судів вимог цивільного процесуального законодавства щодо строків розгляду справ, недопущення судової тяганини, вжиття заходів до зменшення кількості безпідставного відкладення суддями справ всі судді судової палати приймали участь в проведенні контрольних перевірок роботи місцевих судів області,які проводились у другому півріччі 2009 року.

Результати перевірок показали, що головами судів приділяється недостатня увага до здійсненню контролю за оперативністю розгляду справ суддями.

В процесі перевірок аналізувався стан розгляду цивільних справ у місцевих судах, які тривалий час перебувають у провадженні і не знаходять свого вирішення, надавалась методична допомога.

Як було встановлено, значна частина суддів завершили розгляд справ, які тривалий час перебували в їх провадженні.

Таким чином, результати перевірок показали, що їх проведення є виправданим, суддями та головами місцевих судів вживались заходи щодо розгляду цивільних справ, які перебували на контролі в апеляційному суді.

Однак, робота по наданню методичної допомоги суддям місцевих судів потребує вдосконалення. Враховуючи те, що навантаження суддів апеляційної інстанції, в порівнянні з навантаженням суддів місцевих судів не є значним, суддям апеляційної інстанції слід більше часу та уваги приділяти покращенню аналітичної роботи, формам і методам надання методичної допомоги суддям місцевих судів.

 

V. Аналіз причин скасування судових рішень

v    По категорії справ по спорах, що виникають із права власності та інших речових прав

Порушувались судами першої інстанції вимоги щодо захисту права власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі і визнання права.

Цього не було враховано судом по справі за  позовом ОСОБИ_1_1 до ОСОБИ_2_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно.

Відмову в задоволенні позову ОСОБИ_1_1 суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки його мати, яка померла 24.05. 2008 року після смерті чоловіка не оформила документів про право на 1/3 частину спадкового майна, тому за позивачем можливо визнати тільки право на 1/3 частину її спадкового майна, а не на 1/3 частину спадкового майна батька. А оскільки за позивачем згідно розпорядження райдержадміністрації визнано право власності на 1/3 частину будинковолодіння недоцільно ще раз визнавати право власності на цю частину, також таке визнання права власності на все будинковолодіння не передбачено законодавством.

Однак такий висновок суду не відповідав обставинам, що мають значення для справи.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що в спірному будинку він проживав разом із батьками ОСОБИ_3_1, який помер 10.02. 1996 року та ОСОБИ_4_1, яка померла 24.05. 2008 року, всі троє були членами колгоспного двору.

15 квітня 1989 року батько як голова колгоспного двору отримав свідоцтво про право власності на будинок, однак в цьому свідоцтві помилково записано по батькові власника ОСОБИ_3_1.

Після смерті батька спадщину прийняла мати, яка залишилась проживати в будинку, але свідоцтво про право на спадщину не оформила.

14 березня 2005 року вона заповіла все своє майно позивачу,який після її смерті у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва через розбіжності в документах.

Оскільки після смерті батьків має право на спадщину 1/3 частини будинку, а згідно розпорядження РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ внесено зміни в рішення ВИКОНКОМУ РАЙОННОЇ РАДИ де за ним разом із батьками визнано право власності, кожен став власником 1/3 частини, тому просив визнати власником будинковолодіння в цілому.

Рішенням Калуського міськрайонного суду позов задоволено частково, встановлено належність свідоцтва про право власності виданого батьку позивача та визнано за ОСОБОЮ_1_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна після смерті матері, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В матеріалах справи є достатньо доказів, що підтверджують факт проживання в будинку після смерті у 1996 році ОСОБИ_4_1 матері позивача - ОСОБИ_1_1, тому відповідно до ст. 549 ЦК який діяв на той час, вона прийняла спадщину від свого чоловіка.

Спадковим законодавством не передбачено обов’язку особи яка прийняла спадщину отримувати свідоцтво про право на спадщину, вона вважається такою що придбала спадщину з часу її прийняття, тому після смерті чоловіка мама позивача стала власником 2/3 частин будинковолодіння, а після її смерті у 2008 році все належне їй майно по заповіту від 14 березня 2005 року прийняв позивач. Тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні права на 2/3 частини майна після смерті матері.

Нотаріальною конторою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на 2/3 частини спадкового майна тільки у зв’язку із неточностями у правовстановлюючих документах.

Оскільки позивач має право на 2/3 частини спадкового будинковолодіння, а право власності на 1/3 частину будинковолодіння - відповідно до розпорядження райдержадміністрації, у суд першої інстанції не мав законних підстав для відмови ОСОБІ_1_1 у визнанні права власності на будинковолодіння в цілому.

 

v    Причиною скасування рішень було неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

 

Так рішенням Косівського районного суду позовні вимоги ОСОБИ_1_2та ОСОБИ_2_2 задоволено - визнано за ними право власності (по ½ частині за кожним) на БУДИНКОВОЛОДІННЯ. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБИ_1_2 ТА ОСОБИ_2_2 суд першої інстанції виходив з того, що вони, як спадкоємці реабілітованого ОСОБИ_3_2, вправі вимагати повернення майна на підставі законів  України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та «Про власність» і саме зазначеними нормами керувався суд, ухвалюючи оскаржуване рішення.

Однак колегія суддів з цим не погодилась. Встановлено, що предметом спору стало право власності на БУДИНОК у якому на даний час знаходиться амбулаторія ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАЙОННОЇ  ЛІКАРНІ. Будинок належав був збудований батьком ОСОБИ_1_2 у 1929 році. Зазначена обставина сторонами не оспорюється і знайшла своє підтвердження. З матеріалів СПРАВИ реабілітованого ОСОБИ_3_2,  вбачається, що ОСОБА_3_2, спадкоємцями якого є позивачі у справі, був репресований за вироком ВТ МВС Станіславської області. Згідно довідки ПРОКУРАТУРИ ОБЛАСТІ ОСОБА_3_2 реабілітований на підставі ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». За змістом ст. 5 зазначеного закону реабілітованому або його спадкоємцям повертаються вилучені будівлі та інше майно. Однак даних про конфіскацію майна ОСОБИ_3_2 немає, як і даних про те, що на час арешту спірний будинок перейшов у власність ОСОБІ_3_2, який в той час працював та мешкав у м. Львові. Що ж стосується власника будинку, то будь-яких даних про те, що він був особою, на яку поширюється дія закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» в матеріалах справи немає.  Тому колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано норми Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», який на дані правовідносини не поширюється. Що ж стосується Закону України  «Про власність», то  такий втратив чинність на підставі закону України від 27 квітня 2007 року, а тому його норми не могли  застосовуватися при вирішенні даного спору.

v    Не завжди правильною була практика щодо розподілу майна між співвласниками майнових паїв.

В травні 2008 року ОСОБА_1_3 пред’явив позов до ОСОБИ_2_3 та ОСОБИ_3_3 про визнання незаконним рішення сесії СІЛЬСЬКОЇ РАДИ в частині оформлення за ОСОБОЮ_3_3 права власності на 12/100 частин приміщення бувшої КОНТОРИ та визнання недійсним свідоцтва про право власності на зазначену частину приміщення, виданого ОСОБІ_3_3.

Позивач зазначав, що він, ОСОБА_3_3 та ОСОБА_2_3 є співвласниками 45/100 ідеальних часток приміщення бувшої контори, виділених на майнові паї, згоди про поділ належної частини названого приміщення між співвласниками не було. Однак, СІЛЬСЬКОЮ РАДОЮ було ухвалено рішення про видачу ОСОБІ_3_3 свідоцтва про право власності на конкретні приміщення контори площею 60кв.м.

Рішенням Рожнятівського районного суду в задоволенні позову ОСОБИ_1_3 відмовлено за безпідставністю вимог. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що поділ приміщень бувшої контори між співвласниками відбувся у добровільному порядку. Тому суд вважав, що оскаржене рішення сільською радою постановлено на законній підставі, а свідоцтво про право власності ОСОБІ_3_3 сільською радою видано правомірно

Між названими власниками виникло питання поділу у натурі об’єкту спільної часткової власності. Це питання врегульовано статтею 367 ЦК України, згідно якої обов’язковою умовою поділу в натурі спільного майна є домовленість між його співвласниками. Відповідно до ч.3 статті 367 ЦК України за наявності такої домовленості співвласники укладають у письмовій формі договір про поділ нерухомого майна, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки співвласники спірного нерухомого майна договору його поділу в натурі не уклали та не вирішили питання грошової компенсації за зміну розміру належних їм часток, то сільська рада не мала правової підстави приймати рішення про надання одному із співвласників  дозволу на оформлення права власності на конкретні приміщення. Оскільки оскаржене рішення не можна вважати законним і обґрунтованим, воно було скасоване та ухвалене нове рішення про задоволення позову.

Причиною скасування рішень по даній категорії справ було неправильне застосування судами вимог закону щодо здійснення права спільної власності.

Судами неправильно застосовувались норми  закону, які передбачали порядок визнання майна безхазяйним (ст. 137 ЦК України в редакції 1963 року), порядок переходу такого майна у власність держави.

v    По спорах, що виникають спадкових правовідносин

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і якщо неправильно застосовані норми матеріального права.

Так, по справі за позовом ОСОБИ_1_4 до міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2_4, про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що позивачем не пред'явлено доказів того, що він є власником спірної земельної ділянки, не врахувавши того, що позивач не може пред'явити такий доказ оскільки він саме у зв'язку із тим звернувся до суду із позовом, щоб визнати за ним право власності на земельну ділянку у зв'язку із прийняттям спадщини по закону після смерті свого батька. Суд також помилково вважав, що наявність ксерокопії Державного акту про право приватної власності на ім'я батька позивача не підтверджує його права на земельну ділянку, не врахувавши доводів позивача та поданих ним доказів про те, що він є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька, що підтверджено свідоцтвом про народження, який відповідно до свідоцтва про смерть, помер 12 вересня 2002 року. Обставина фактичного вступу в управління спадковим майном підтверджена квитанціями про оплату членських внесків в садівниче товариство після смерті батька. Право власності на земельну ділянку ОСОБИ_1_4 на ділянку не оспорюється, представник ОСОБИ_2_4, підтвердив, що після смерті свого батька позивач обробляв земельну ділянку. У позивача є перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину оскільки він у строки визначені ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) не подав заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини а фактично вступив в управління спадковим майном, а також у нього відсутній оригінал акту про право приватної власності на ім'я батька. А тому висновок суду, що відмова нотаріальної контори в оформленні спадкових прав, не породжує у нього права на підтвердження свого права в судовому порядку і не є підставою для визнання такого права в порядку спадкування є помилковим. Перешкодою для оформлення спадкових прав у позивача, була відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, хоча право власності його батька на спірну земельну ділянку ніким не заперечується.

Тому, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів, рішення Івано-Франківського міського суду скасувала і ухвалила нове рішення, яким позов ОСОБИ_1_4 задовольнила, визнала за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0415 га, для ведення садівництва, що знаходиться в САДОВОМУ ТОВАРИСТВІ.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути юридично розтлумачений. Особливості тлумачення заповіту, зокрема, викладені у ст. 1256 Цивільного кодексу України - тлумачення заповіту.

Рішенням  Надвірнянського  районного  суду  у  задоволення позову ОСОБИ_1_5 дано тлумачення заповіту ОСОБІ_2_5, посвідченого 08.04.1996 року. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_3_5 заповіла своєму сину житловий будинок та ГОСПОДАРСЬКІ СПОРУДИ і ДІЛЯНКУ призначену для обслуговування названого будинку, а решту ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК, які призначені для ведення підсобного господарства, заповідано іншій дочці.

Цим судовим рішенням за ОСОБОЮ_1_5 визнано право в порядку спадкування за заповітом на три зазначені земельні ділянки загальною площею 0,2484 га.

Однак, погодитись з тлумаченням заповіту, яке дано судом у рішенні по даній справі, не можна по таким причинам.

В п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, прийнятого 16.01.2003 року, зазначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 5 названих положень встановлено, що правила книги шостої ЦК України (2004р.) застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Спадщина за заповітом ОСОБІ_3_5 відкрилась після її смерті, тобто 16 січня 1997 року. Сторони стверджують, що вони цю спадщину прийняли, діючи згідно норм ЦК України 1963 року.

З наведеного випливає, що на спірні правовідносини правила книги шостої ЦК України 2004 року не застосовуються.

Крім того, навіть у випадку їх застосування тлумачення судом заповіту не відповідає вимогам статей 213; 1256 ЦК України. Адже, виходячи з аналізу положень згаданих норм, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв'язку із чим необхідно уточнити його зміст. Однак, при цьому частина 2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого (заповіту) правочину.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов'язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Колегія суддів рішення суду в цій частині скасувала та ухвалила нове про відмову у позові.

Погодилась колегія суддів з рішенням Коломийського міськрайонного суду, яким усунено ОСОБУ_1_6 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБИ_2_6, який помер 27.11.2007 року.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець помер у віці 52 роки. Протягом свого життя неодноразово позбавлявся волі. З останнього місця позбавлення волі повернувся 28 березня 2007 року будучи тяжко хворим, що підтверджується записами індивідуальної карти профілактичного огляду хворого, потребував стороннього догляду.

Свідки ствердили, що за хворим доглядав його брат, який є інвалідом та малозабезпеченим, тому потребував синової допомоги і те, що відповідач у розмові не визнавав ОСОБУ_2_6 за батька, а в день смерті останнього по телефону від відповідача почули, що в нього батька немає. Похорони провів позивач. Про те, що відповідач не знав у яких умовах проживав батько свідчать і мотиви його апеляційної скарги, в якій зазначено, що йому відомо, що батько живе з молодою дружиною, що батько з 1955 року народження. Він же проживає у Чернівецькій області, одружений, має дитину,тому вважає це поважною причиною не спілкування з батьком.

При наведених обставинах, колегія суддів вважала, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спадкодавець у останні місяці свого життя був у безпорадному стані через тяжку хворобу, потребував сторонньої допомоги, яку надавав йому малозабезпечений старший брат - інвалід другої групи, а відповідач маючи змогу надавати батькові хоч будь-яку допомогу, через негативну автобіографію спадкодавця, ухилявся від цього обов'язку умисно, тому правильно задовольнив позов.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому було залишено без мін.

Виникали у суддів труднощі із застосуванням норм ЦК України щодо продовження строку на прийняття спадщини. Ухвалені ними рішення не завжди відповідали вимогам закону. Однією із характерних помилок було не притягнення до участі в справі інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Снятинського районного суду задоволено позов ОСОБИ_1_7 та продовжено йому строк на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБИ_2_7 на два місяці.

Позивач в позовній заяві неправильно зазначив про те, що інших спадкоємців, крім нього, після смерті матері не має.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції належним чином не з’ясував чи крім позивача не має інших спадкоємців померлої ОСОБИ_2_7.

Згідно копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_3_7 являється дочкою померлої ОСОБИ_2_7, тобто, як і позивач являється спадкоємцем першої черги, заперечує щодо пропуску позивачем строку на прийняття спадщини з поважних причин.

Таким чином, постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБИ_1_7, суд першої інстанції вирішив питання щодо прав і обов’язків ОСОБИ_3_7, яка не була залучена до участі в розгляді в справі, що відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та передачі справи па новий судовий розгляд.

v    Дотримувались суди вимог закону при розгляді вимог щодо визнання недійсними актів про порушення правил користування електроенергією.

Так ухвалою Івано-Франківського міського суду закрито провадження в справі за позовом ОСОБИ_1_8 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_1 про визнання дій неправомірними з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Відхиляючи апеляційну скаргу , колегія суддів зазначила наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач, подаючи до суду даний позов, вважав, що відповідачем порушено його права, як споживача природного газу.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спори про визнання недійсними актів про порушення Правил надання населенню послуг газопостачання не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства тому, що такі акти не є актами нормативного характеру, оскільки вони складаються представниками юридичних осіб, а не державним органом.

Рішення відповідача щодо донарахування позивачу суми за спожитий газ слід розцінювати як фіксацію порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання населенням Правил з газопостачання і є вимогою відповідача про здійснення платежу, тому така вимога не встановлює для позивача будь-яких обов’язків. Дана претензія може бути одним із доказів по іншому спору.

Ухвала суду постановлена з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги її обґрунтованості не спростовують.

v    Щодо забезпечення позовів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Залишено без змін ухвалу Коломийського міськрайонного суду, якою з метою забезпечення позову ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_2 накладено арешт на майно та грошові кошти, належні відповідачу ОСОБІ_1_8 та ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ для ведення особистого селянського господарства.

Одним із доводів апеляційної скарги було відсутність підстав та необхідності прийняття таких заходів, оскільки забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором передбачено договором іпотеки. Предметом іпотеки визначено земельну ділянку для ведення селянського господарства площею 2 га, погоджувальною вартістю 984 800 грн., яка належить майновому поручителю ОСОБІ_1_9 на підставі Державного акту на право власності на землю. На цей предмет іпотеки згідно виконавчого напису нотаріуса накладено заборону. Крім того, оскільки сторонами передбачено порядок отримання задоволення зобов’язань за договором за рахунок нерухомого майна, суд необґрунтовано також наклав арешт і на належне йому інше майно та грошові кошти.

Відповідно до ст.ст. 151,152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Підставою подання заяви про забезпечення позову на суму 824 622 грн. 47 коп. послужило невиконання відповідачем зобов’язань за Генеральною кредитною угодою та кредитним договором.

Виконання позичальником зобов’язань за вказаним договором було забезпечено іпотекою, предметом якої є ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА для ведення особистого селянського господарства площею 2 га та належить майновому поручителеві ОСОБІ_2_9.

З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому обґрунтовано наклав обмеження на предмет іпотеки та належне ОСОБІ_2_9 майно.

Твердження апелянта про те, що обрані судом види заходів забезпечення не є співмірними із заявленими позивачем вимогами не заслуговує на увагу, оскільки вартість іпотечного майна є погоджувальною. Крім того, будь-яких даних щодо реальної оцінки цього майна суду не представлено. Зважаючи на ці обставини суд вправі був вжити додаткові заходи забезпечення позову. Таким чином ухвалу Коломийського міськрайонного суду від було залишено без зміни.

v    Щодо зупинення провадження у справі

Відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 201 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження в справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Однак ухвали суду про зупинення провадження у справі не завжди відповідали вимогам процесуального закону.

Так, ухвалою Коломийського міськрайонного суду, провадження у справі за позовом ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_3 до ОСОБИ_1_10, ОСОБИ_2_10, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та договору дарування нежитлового приміщення було зупинено до набрання законної сили вироку по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБИ_1_10 за ст.ст. 191 ч.5, 366 ч.2 КК України.

Колегія суддів встановила, що представник позивача звернувся із заявою про зупинення провадження в справі з тих підстав, що досудове слідство по кримінальній справі про обвинувачення відповідача ОСОБИ_1_10 за ст.ст. 191 ч.5, 366 ч.2 КК України зупинене у зв’язку з розшуком обвинуваченого.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження в справі, суд першої інстанції виходив із того, що вирок у кримінальній справі про обвинувачення буде мати значення для розгляду даної цивільної справи.

Однак такий висновок суду не ґрунтується па зібраних доказах по справі.

Порушення щодо ОСОБИ_1_10 кримінальної справи стосовно заволодіння ним коштами банку та за службове підроблення не є підставою для зупинення провадження в цивільній справі за позовом ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_3 про оспорення правомірності придбання ОСОБОЮ_1_10 нежитлового приміщення та його відчуження, так як при укладенні даних договорів він діяв як фізична особа.

Тому ухвала суду першої інстанції скасована і постановлена нова ухвала про відмову в зупиненні провадження в справі.

Причиною скасування ухвал суду було неправильне визначення суддями ціни позову, що потягнуло за собою безпідставне повернення позовних заяв.

Ухвалою  Івано-Франківського   міського  суду позовну заяву ОСОБИ_1_11, ОСОБИ_2_11, ОСОБИ_3_11, ОСОБИ_4_11, ОСОБИ_5_11 до госпрозрахункової групи з приватизації державного житлового фонду, ОСОБИ_6_11, ОСОБИ_7_11, ОСОБИ_8_11, про визнання незаконним  свідоцтва  про право власності на квартиру.

  На ухвалу суду ОСОБА_1_11, ОСОБА_2_11, ОСОБА_3_11, ОСОБА_4_11, ОСОБА_5_11 подали  апеляційну скаргу, в якій посилаються на незаконність ухвали через те, що при її постановленні судом допущено порушення вимог процесуального права, так  як не взято до уваги ту обставину, що недоліки позовної заяви ними  усунуто 17.09.2009р. 

Скасовуючи ухвалу Івано-Франківського міського суду апеляційний суд зазначив, що повертаючи  позовну  заяву ОСОБІ_1_11, ОСОБІ_2_11 та інших до ГОСПРОЗРАХУНКОВОЇ ГРУПИ З ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ, ОСОБИ_6_11, ОСОБИ_7_11 про визнання незаконним свідоцтва  про право власності на квартиру суд мотивував тим, що позивачі не виконали вимоги ухвали суду про виправлення недоліків  позовної заяви, тобто не сплачено судовий збір з вимоги майнового характеру.

Однак  позовна вимога про визнання незаконною приватизації житла та свідоцтва про право приватної власності на такне житло не є вимогою  матеріального характеру.

Так як  позовна заява по формі та змісту відповідала вимогам ст. 119 ЦПК України, оплачена судовим збором та ІТЗ, то апеляційний суд ухвалу Івано-Франківського міського скасував, а позовну заяву направив суду першої інстанції для розгляду по суті.

v    Щодо визнання недійсними кредитних договорів

Значна кількість справ, розглянутих у 2009 році стосувалась спорів, які виникали в сфері кредитних правовідносин.

Розглядаючи такі справи, зокрема, щодо визнання недійсними кредитних договорів поруки та застави, суди приймали в основному правильні рішення, які були залишені апеляційною інстанцією без змін.

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду відмовлено в позові ОСОБИ_1_12, що діяв в інтересах ОСОБИ_2_12 до ОСОБИ_3_12, ОСОБИ_4_12 про визнання недійсним кредитного договору.

В апеляційній скарзі апелянт вказав, що суд не врахував, того, що правочин законність якого оспорюється укладений між відповідачами на суму 60 000 доларів США і виходить за межі дрібного побутового і відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України, міг бути укладений лише за письмової згоди ОСОБИ_2_12 та ОСОБИ_4_12 (позичальник) на час укладення оспорюваного договору перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБОЮ_2_12.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, і зазначеного не оспорює в суді апеляційної інстанції сам представник ОСОБИ_2_12, що тоді ж банком був укладений і договір поруки , за яким поручителем своєчасного та повного виконання зобов'язань ОСОБОЮ_4_12 за кредитним договором виступила ОСОБА_2_12. При цьому з тексту договору поруки вбачається, що до його укладення ОСОБА_2_12 була ознайомлена з кредитним договором, що його укладав ОСОБА_2_12 та погоджувалася з умовами договору.

Таким чином, вимога закону, щодо надання згоди другим з подружжя у письмовій формі, в даному випадку не порушена. Доводи апелянта, про те, що така згода має бути оформлена у вигляді окремого правочину, на увагу не заслуговують, оскільки законодавцем будь-яких застережень з цього приводу не зроблено.

Тому рішення Івано-Франківського міського суду залишено без змін.

v    Щодо визнання фізичних осіб недієзтаними

В лютому 2009 року ОСОБА_1_13 звернувся в суд із заявою про визнання сестри недієздатною.

Ухвалою Богородчанського районного суду призначено судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану ОСОБИ_2_13 та у зв’язку з цим зупинено провадження у справі.

Апелянтка в скарзі зазначала, що призначаючи експертизу та зупиняючи у зв’язку з цим провадження у справі суд не звернув увагу, що заявник не є її членом сім’ї і не може бути заявником про визнання її недієздатною. У суду не було жодних даних про наявність у неї психічного розладу, тому не могла призначатись експертиза про її стан здоров’я.

Відповідно до частини 3 ст. 237 ЦПК заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана не тільки членами сім’ї як вважає апелянтка , а й близькими родичами. Заявник є рідним братом апелянтки, тому згідно зазначеної норми вправі був звернутися в суд із зазначеною заявою.

Згідно ст. 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до довідки райлікарні від 30. 12. 2008 року ОСОБА_2_13 знаходиться на обліку у психоневрологічному кабінеті, тому у суду були підстави для призначення експертизи та у зв’язку з цим зупиняти провадження у справі.

Ухвалу суду залишено без змін.

v    Щодо скасування рішень судів з направленням справи на новий розгляд

Відповідно до вимог ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Рішенням Снятинського районного суду визнано за ОСОБОЮ_1_14 право власності на ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК з господарськими будівлями, який належав її матері ОСОБІ_2_14, померлої 14 квітня 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням СІЛЬСЬКОЇ РАДИ оформлено право власності на ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК та господарські приміщення за ОСОБОЮ_3_14 та ОСОБОЮ_4_14. Цим же рішенням рекомендовано МБТІ виготовити та зареєструвати свідоцтво про право власності.

Рішенням цього ж СІЛЬВИКОИКОМУ ОСОБІ_4_14 дозволено побудувати у даному дворі гараж, господарське приміщення та сарай. На ці будівлі він виготовив технічну документацію. За час проживання у цьому господарстві на його ім'я сплачувалися податок та страховка. До оформлення права власності за ОСОБОЮ_1_14 абонентом РЕМ був ОСОБА_3_14.

Наведені обставини свідчать про те, що постановленим рішенням вирішено про права і обов'язки апелянта, однак його не було залучено до участі в розгляді справи.

Рішення Снятинського районного суду по даній справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у цей же суд іншим складом.

v    Врахування при новому розгляді справи вимог ухвал Верховного Суду України при скасуванні судових рішень

Так, скасовуючи рішення як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, яким було змінено рішення в частині стягнення коштів за час вимушеного прогулу, по справі за позовом ОСОБА_1_15 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_4 про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, колегія суддів Верховного Суду України зазначила, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.316 ЦПК України, суд взагалі не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив встановлених та не оспорюваних обставин, не вказав чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду. Ухвалені судами рішення були скасовані, а справа передана на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При повторному розгляду в суду першої інстанції та апеляційному перегляді даної справи було прийнято таке ж рішення, яке ухвалою Верховного Суду України було скасоване, а справа направлена на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Тобто по одній справі двічі скасовувались судові рішення апеляційного суду.

Подібна ситуація склалась і по справі за позовом ОСОБИ_1_16 ухвалою Верховного Суду України було скасовані судові рішення суду першої інстанції Косівського районного суду  та ухвалу та апеляційного суду. В ухвалі ВСУ прямо зазначено, що при скасуванні судових рішень Верховний Суд України в своїй ухвалі зазначив, які порушення були допущені судами першої та апеляційної інстанцій. Згідно з вимогами ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду при повторному розгляді справи. Проте суди як першої, так і апеляційної інстанції зазначених положень закону не виконали, вказаних порушень права не усунули. Цієї вимоги закону слід неухильно дотримуватись.

II. Значну кількість скасованих судових рішень становлять ті, що скасовані в зв'язку з порушенням судами норм процесуального права.

Судам слід дотримуватись вимог процесуального закону щодо обов'язку суду по призначенню експертиз і не допускати відмови в задоволенні клопотання про призначення експертизи для визначення психічного стану спадкодавця на час ухвалення оспорюваного заповіту, коли в даному випадку згідно п.2 ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов’язковим .

Причиною скасування рішень та закриття провадження в справі були порушення суддями правил підвідомчості спорів, зокрема, розгляд справ в порядку цивільного судочинства, коли такий спір підлягав розгляду за правилами КАС України.

Таким чином були скасовані рішення Івано-Франківського міського суду по справі за позовом ОСОБА_1_17 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_5 про перерахунок заробітної плати, лікарняних, відпускних, матеріальних допомог та інших виплат, Калуського міськрайсуду по справі за позовом ОСОБА_1_18 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_6 про стягнення недоплачених сум пенсії, Городенківського районного суду по справі за позовом ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_7 до ОСОБИ_1_19 про стягнення незаконно отриманих сум пенсії. Рішення Коломийського міськрайонного суду по справі за позовом ОСОБА_1_19 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_8 про стягнення невиплаченої надбавки до заробітної плати.

v    Повернення справ на новий судовий розгляд в зв'язку з вирішенням судом питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь в справі

Так, з цих підстав ( п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України) було скасовано більше третини справ із усіх скасованих на новий судовий розгляд. Зокрема, було скасовано рішення по справі за позовом ОСОБИ_1_20 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_9 про визнання права власності на будинковолодіння, оскільки суд не врахував, що прийняте ним рішення впливає на права і обов’язки апелянта, яка на підставі договору дарування є власником 1/2 частини спірного БУДИНКОВОДІННЯ з господарськими будівлями та спорудами та не притягнув його до участі у розгляді даної справи. Колегія суддів вважала, що апелянт є власником ½ частини спірного будинковолодіння, тому його участь у розгляді даного спору є обов'язковою.

За таких обставин судове рішення скасовано, оскільки воно постановлене з порушенням вимог процесуального права, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Снятинського районного суду відмовлено ОСОБІ_1_21 у задоволенні позову до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_10 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу винну в незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу, колегія суддів вказала, що позивачкою  крім вимоги про поновлення на роботі заявлено вимогу про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, проте, суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права не притягнув до участі у справі як відповідача, чим вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі.

Тому рішення суду першої інстанції було скасовано з направленням справи на новий розгляд.

Таке ж порушення було допущено Галицьким районним судом, рішенням якого було задоволено позов ОСОБА_1_22 до ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ_1_11 про визнання права власності на спадкове майно.

Апеляційну скаргу на зазначене рішення суду подала ОСОБА_2_22,  посилаючись на те, що вона як спадкоємець не була залучена до участі у розгляді справи і про ухвалене рішення дізналась лише 25 листопада 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2_22 не була залучена до участі у розгляді справи. У апеляційній скарзі ОСОБА_2_22 зазначила, що вона, є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБИ_3_22, а тому, суд не вправі був вирішувати спір про визнання права власності на спадкове майно без її участі.

v    Повернення  справ  на  новий  судовий  розгляд  в зв'язку  з розглядом судом не всіх вимог і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення(п.5 ст.311 ЩІК України)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах було скасовано рішення Косівського районного суду по справі за позовом ОСОБИ_1_23 про визнання права власності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1_23 крім позовних вимог про визнання права власності на ½ частину спадкового майна, що складається з житлового будинку, господарських будівель і споруд та реальний розподіл даного майна, просив провести розподіл і рухомого спадкового майна. В ході розгляду справи позивач своїх позовних вимог не змінював.

Встановлено, що судом постановлено рішення в частині вимог про визнання права власності за ОСОБОЮ_1_23 та ОСОБОЮ_2_23 по ½ частині житлового будинку, господарських споруд та будівель після смерті ОСОБИ_3_23. В той же час як видно зі змісту рішення судом не відображено будь-яких мотивів щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, якими обґрунтовувалися вимоги в частині вимог про розподіл рухомого спадкового майна та реальний розподіл нерухомого майна, не зазначено чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким та якими доказами це підтверджується чи спростовується.

Відповідно до п.5 ст.311 ЦПК України передбачено, що безумовною підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд є розгляд судом першої інстанції не всіх вимог, якщо цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення. Тому колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді даного спору не вирішено всіх позовних вимог і вказаний недолік не міг бути усунений шляхом ухвалення додаткового рішення, тому рішення було скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.

v    Скасування судових рішень із закриттям провадження у справі

Причинами скасування частини судових рішень було неправильне визначення судами правової природи спору, за правилами якого судочинства слід розглядати справу.

Так, по справі за позовом ОСОБИ_1_24 до РДА, третя особа ОСОБА_2_24 про визнання недійсним п.1 розпорядження №377 «Про забезпечення житлом працівників правоохоронних органів», яким вирішено продати незавершений будівництвом БУДИНОК ГОТЕЛЬНОГО ТИПУ підприємцю ОСОБІ_2_24, ухвалою Снятинського районного суду провадження у даній справі було закрито, оскільки суд вважав, що дана справа підлягає розгляду в порядку КАС України.

Однак судом не було враховано, що позовні вимоги ОСОБИ_1_24 мотивувала тим, що спільним розпорядженням РДА та РАЙОННОЇ РАДИ «Про розподіл квартир» їй передано у власність квартиру №3 у незавершеному будівництвом БУДИНКУ, тобто у спірному будинку. Позивачка вважала, що оскаржуваним розпорядженням порушено її право власності на житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних,сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При таких обставинах справи колегія суддів дійшла висновку, про те, що даний спір повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства. Ухвалу суду в частині закриття провадження у справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд.

Аналогічне порушення було допущено Надвірнянським районним судом по справі за позовом ОСОБИ_1_25 до МІСЬКОЇ РАДИ, УМВС, ОСОБИ_2_25, СОБИ_3_25 про визнання незаконним рішення ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ МІСЬКОЇ РАДИ, яким зараховано в службовий фонд РВ УМВС КВАРТИР, в тому числі 3-х кімнатних №№ 4 та 5 та надано їх ОСОБІ_2_25 та ОСОБІ_3_25 із видачею службових ордерів та визнання за позивачем права на отримання службового житла в частині визнання незаконним рішення виконкому міської ради.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач оскаржує рішення  міської ради, то відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України такі спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства, а тому не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Однак, такий висновок суду суперечить вимогам цивільно-процесуального прана та матеріалам справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір про право з приводу надання в користування житла, яке рішенням міської ради було розприділено відповідачам, а не позивачу, який на нього претендує і з нього приводу заявив в порядку цивільного судочинства позов про визнання незаконним вищезазначеного рішення та визнання права на житло.

Таким чином, хоча однією із сторін є орган влади, однак даний спір не відноситься до сфери публічно-правових відносин, які відповідно до вимог ст.3 КАС України відноситься до адміністративної юрисдикції, а оскаржується рішення органу влади, яке стосується прав та обов’язків позивача, який заявляє матеріальні вимоги щодо порушення, на його думку, його законних прав при розприділенні спірного житла та претендує на нього.

Тому, при постановленій судом ухвали місцевим судом допущено порушення вимог ст.15 ЦПК України щодо компетенції судів при розгляді цивільних справ, а тому вона не могла бути залишена в силі.

VІ. Висновки та пропозиції

Аналіз роботи місцевих судів Івано-Франківської області у 2009 року показав наступне. Суддями проведено значну роботу по належному судовому розгляду цивільних справ, прийняттю законних та обґрунтованих рішень.

Більшість справ розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів першої інстанції в основному відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.

Поряд з тим, через неправильне застосування суддями норм матеріального права, порушення вимог процесуального законодавства, значна кількість судових рішень місцевих судів була скасовано в апеляційному порядку.

Суди першої інстанції не в достатній мірі досліджують обставини справи, визначать характер спірних правовідносин, а відповідно не завжди правильно визначають матеріальний закон, який підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

Аналіз показав, що суддям необхідно більше уваги приділяти підготовці справ до судового розгляду, проводити всі необхідні підготовчі дії, передбачені главою 3 ЦПК України, більш ретельно вивчати позовну заяву та додані до неї матеріали, при вирішенні питання про відкриття провадження в справі, дотримуватись вимог ст.122 ЦПК України, а у випадках, передбачених ст. 121 ЦПК України залишати позовну заяву без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Судді допускають порушення норм процесуального права, особливо щодо визначення кола осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення суду, не в повній мірі враховуються судами ті обставини, які мають важливе значення для справи, допускаються порушення правил застосування позовної давності.

При слід дотримуватись вимог, викладених в постановах Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №11 від 12.06.2009 року зокрема, в мотивувальній частині рішення викладати встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог, чітко викладати резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті заявлених вимог не забуваючи при цьому зазначити в ній висновок суду про розподіл судових витрат.

Звернути увагу суддів  на необхідність чіткого і неухильного дотримання норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ,  забезпечивши у своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний судовий   розгляд   справ, дотримання правил підсудності справ, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.

Крім того, необхідно дотримуватись строків розгляду справ, встановивши, що тільки випадки підставного зупинення провадження у справах можуть бути причиною тривалого їх не розгляду. Контроль за недопущенням судової тяганини буде посилено і поряд із контролем голів місцевих судів, він буде здійснюватись і апеляційним судом.

Слід підвищити персональну відповідальність суддів та голів судів за допущення судової тяганини, з цією метою заслуховувати на засіданнях президії апеляційного суду судців та голів судів, судді яких при розгляді справ допускають найбільше помилок у застосуванні норм матеріального і процесуального права.

З метою недопущення судової тяганини здійснювати постійний контроль за розглядом місцевими судами справ, які не знайшли свого вирішення понад шість місяців. У випадках тривалого без поважних причин порушення строків розгляду, порушувати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів - головуючих по справах та голів судів, які здійснюють неналежний контроль за строками розгляду справ.

Дотримуватись вимог ст. 296 ЦПК України щодо строків направлення апеляційних скарг та цивільних справ до апеляційного суду.

Наведені пропозиції сприятимуть здійсненню справедливого та неупередженого судочинства у всіх місцевих судах області, дотриманню суддями матеріального та процесуального права при розгляді цивільних справ, розумних строків їх розгляду, приведе до зменшення кількості скасованих та змінених судових рішень судів першої інстанції, що підвищить рівень захисту прав та інтересів громадян та відповідно рівень довіри до суду.

 

Голова судової палати

у цивільних справах

II.С. Стефанів


 
 
Судовий збір
Контакти
Розклад роботи
Лічильник установи
До уваги суддів та працівників апарату Донецької та Луганської областей
XII позачерговий з'їзд суддів України
Міжнародні стандарти судочинства
Стратегічний план розвитку
Інструкція з діловодства
Рішення Європейського суду
Положення про автоматизовану систему документообігу суду
Проведення судових засідань в режимі відеоконференції
Безкоштовна правова допомога
Концепція галузевої програми інформатизації судів
Судова влада України у мережі Facebook

© 2002-2013 Державна судова адміністрація України
лист вебмайстру